Alpha Centauri Українською

Ближче до зірок

Menu Close

Що сталося з кораблем «Союз МС-10» ?

Що сталося?

11 Жовтня 2018 року приблизно на 120-ій секунді запуску ТПК «Союз МС-10» виникла позапланова аварійна ситуація: під час відділення блоків «Б,В,Г,Д» (Бокових прискорювачів носія «Союз») відмовив двигун блоку А (Другої ступені), Це відбулося вже після відділення Системи аварійної евакуації екіпажу.

На 308-ій секунді польоту була надана команда на балістичний спуск.

Капсула з екіпажем «Союз» виконала посадку приблизно в 25 кілометрах від міста Жезказган.

За опублікованою у ЗМІ версією проблема могла бути у кріпленнях бокових прискорювачів  першого ступеня ракети: один з бокових прискорювачів не зміг від’єднатися від другого ступеня, через що виникла аварія.

У «диванного експерта з дипломом РРД» (Він сам так попросив себе так підписати) Сергія Факаса версія схожа:

Виходячи з наявної інформації та відеороликів аварії, при відділенні бокових блоків першого ступеня один з них не відокремився штатно і вдарив по другому ступеню, а саме – по баку (ракета це ж взагалі по суті один великий бак). Схоже, що бак був пошкоджений, тиск наддуву в ньому впав і автоматика вимкнула двигун 2-го ступеня, тому що без наддуву в відбувається кавітація насосів ТНА і це призводить до відмови ТНА.

На користь цієї версії говорить інформація про відмову піропатрона, який повинен був відокремити один з бокових блоків.

Що з космонавтами?

З ними все добре, наскільки це можливо в такій ситуації. Інформації мало, проте стан, судячи з усього, задовільний. Екіпаж відправився на Байконур, а потім — у Зоряне містечко під Москвою.

Під час балістичного спуску космонавт Олексій Овчінін і астронавт Нік Хейг відчули перевантаження до 6.7g. З екіпажем працюють психологи.

Екіпажеві МКС теж було повідомлено про аварію.

Чи бувало таке раніше?

Зрозуміло, що пілотовані запуски Союзів поки буде призупинено. Державна комісія розслідуватиме причини аварії і вже розпочала роботу. Точно сказати, коли можна очікувати повернення до польотів, складно, оскільки все залежатиме від результатів розслідування.

А що з МКС?

Зараз до МКС пристиковано корабель «Союз МС-09», той самий, в якому пару місяців тому була виявлена ​​діра. Орбітальний час для нього — 200 діб, по закінченню цього терміну він повинен повернутися на Землю. Таке обмеження зумовлене тим, що при поверненні корабля на Землю використовуються двигуни на перекису водню, а він з часом розкладається. Стикування корабля відбулася 8-го червня 2018 року, отже, термін в 200 днів завершиться 25 грудня.

Зараз на станції знаходиться екіпаж з трьох осіб (Олександр Герст, Сергій Прокоп’єв, Серіна Ауньйон-Ченселлор): їх повернення було заплановано на 12-е грудня. Однак тепер, коли через перевірки наступний пілотований політ до МКС буде перенесений, повернення екіпажу означатиме консервацію станції.

Тут можливі кілька варіантів:

  • Роскосмос поверне екіпаж на пристикованому до станції «Союзі» в запланований термін: до прибуття наступної місії МКС буде законсервовано.
  • Роскосмос продовжить орбітальний час для пристикованого до станції «Союзу МС-09», при цьому екіпаж буде залишатися на МКС і не стане повертатися на Землю до прибуття наступної місії. В такому випадку корабель буде просто виконувати роль капсули екстреного порятунку.
  • Роскосмос запустить «порожній» корабель «Союз МС-11» на РН «Союз 2.1». При цьому пристикований до станції корабель буде відправлений на Землю без екіпажу, а новий служитиме в ролі капсули для екстреного порятунку.
  • Найнеприємніший варіант для екіпажу МКС (і найменш ймовірний): пристикований до станції корабель «Союз МС-09» доведеться відстикувати (або через діру, або через закінчення орбітального часу), а новий «Союз» на станцію з будь-яких причин відправлено не буде. В такому випадку екіпаж на невизначений час залишиться на МКС без можливості аварійного порятунку, чого ні в якому разі не допустять.

Думки нашої редакції розділилися: частина редакції вважає, що на МКС відправлять новий «Союз», частина — що станцію буде законсервовано до середини 2019 року. У будь-якому випадку ми будемо тримати вас в курсі подій.

Деякі читачі припускають, що SpaceX і Boeing якимось чином прискорять процес сертифікації своїх пілотованих кораблів для екстреної відправки їх на МКС. Повідомляємо, що це ще менш ймовірно, ніж екіпаж станції, що не матиме можливості повернутися додому. Питання безпеки важливе для NASA, заради кількох місяців додаткового часу ніхто ризикувати не буде. Тому перші пілотовані випробування SpaceX Dragon і Boeing Starliner пройдуть не раніше запланованих червня і серпня 2019 року. Тільки в результаті успішних випробувань компанії зможуть отримати дозвіл на пілотовані запуски до МКС.

Японський стартап ispace підписав контракт зі SpaceX на два запуски до Місяця

І знову новини про японців, запуски до Місяця і SpaceX. Тільки цього разу плани скромніші — в політ збирається не мільярдер, а колишні учасники конкурсу Lunar XPRIZE. Японський стартап ispace підписав контракт зі SpaceX на два запуски до Місяця, в 2020 і 2021 році.

Credit: ispace

ispace раніше керував HAKUTO, фіналістами конкурсу Lunar XPRIZE, метою якого була успішна посадка апарату на Місяць і його робота там. Сам конкурс в результаті втратив головного спонсора, потім все-таки відродився і почав шукати нові джерела грошей, але на той час команди вже виросли в повноцінні стартапи з планами на Місяць. ispace — не виняток. У 2017 році стартап залучив $90 млн інвестицій, які і підуть на запуск двох місій. Проект HAKUTO перепрацювали, і він отримав до назви приставку R — Reboot ( «перезапуск»).

У новому вигляді HAKUTO-R складається з двох демонстраційних місій. Перша місія ставить за мету просто вийти на орбіту Місяця, щоб відпрацювати технології передачі даних з місячної орбіти, у той час як друга місія повинна буде показати м’яку посадку на поверхню і роботу невеликого місяцеходу. Якщо місії будуть успішними, то в подальших планах ispace має регулярні запуски посадкових модулів з можливістю доставити до 30 кг на Місяць за раз. Як і багато інших космічних компаний, ispace мають також більш сміливі ідеї — плани з пошуку води на Місяці та розвиток «місячної економіки» в цілому.

Спочатку японська команда XPRIZE планувала відправитися до Місяця за допомогою своїх суперників TeamIndus, однак ті не змогли домовитися з індійським космічним агентством щодо дати запуску. Пізніше HAKUTO стали співпрацювати з компанією Astrobotic, щоб відправити свої апарати на їх спускному модулі, який повинен був бути запущений ракетою Atlas V в 2019 році. Але, мабуть, чомусь від цього теж довелося відмовитися, і ispace переглянули плани на користь запуску на Falcon 9. Спускний модуль та ровер будуть вторинним навантаженням на одному з запусків SpaceX в середині 2020 і в середині 2021 року.

ispace — не єдині з колишніх учасників XPRIZE, хто планує відправитися до Місяця на Falcon 9. Ізраїльська команда SpaceIL також уклала контракт зі SpaceX на запуск свого посадкового модуля до Місяця в грудні 2018 (швидше за все, запуск відбудеться на початку 2019 року). Їх апарат також буде вторинним пасажиром запуску.

Прес-реліз ispace можна прочитати тут.

Чому проект місячної орбітальної станції треба скасувати?

Примітка: цей текст є перекладом колонки нашого чудового друга, професора Роберта Зубріна, яка була написана для National Review. Варто відзначити, що в оригіналі Місячну орбітальну станцію-порт (LOP-G) автор називає Lunar orbital tollbooth. В англійській мові слово Tollbooth означає спеціальні будки, які встановлюються на платних автобанах для оплати проїзду.

Tollbooth on the New Jersey Turnpike

Таким чином, Зубрін проводить аналогію між орбітальною станцією і такою от спорудою для сплати грошей. Оскільки в українській мові не існує відповідного сталого терміну, в тексті я також буду використовувати це слово — “будка”, вкладаючи в нього такий само сенс, як і Зубрін. У назві ж, щоб передати суть, я дозволив собі використати відоме багатьом з нас “За проїзд передаємо”. Сподіваюсь, це не зіпсує враження від матеріалу.

Адміністрація Трампа зараз щосили працює над проектом Місячної орбітальної станції-порту (МОСП, або LOP-G англійською) — програмою пілотованих польотів NASA на найближче десятиліття. Крім незручної абревіатури, повна назва станції також неправильна. Вона має називатися Місячною орбітальною будкою.

Щоб зрозуміти, чому МОСП дійсно є будкою, давайте наведемо зрозумілий економічний приклад. Припустимо, вам запропонували орендувати хороший офіс в Саскатуні. З офісу відкривається чудовид вид на Місяць. Тут є відмінний інтернет, ви можете листуватися з ким завгодно і в своє задоволення серфити в мережі. Поки що звучить непогано, так? Але є і пастка: орендувати офіс можна не менше ніж на 30 років, щомісяця за нього доведеться платити 100 тисяч доларів, щороку потрібно жити в офісі не менше місяця… І ще одне: якщо ви захочете відвідати будь-яку точку нашої планети, за умовами ви повинні будете прокласти маршрут через Саскатун.

По суті, саме це пропонується американським платникам податків. Тільки угода з LOP-G ще гірше, тому що, окрім необхідності обов’язково здавати станцію в оренду і користуватися нею самостійно, вони заплатять і за її будівництво.

Роберт зубрін

Проект LOP-G. Credit: NASASpaceflight

Давайте ще простіше: існування LOP-G не має сенсу. Для подорожі на Місяць орбітальна станція не потрібна. Для польоту на Марс вона не потрібна також. Без неї можна обійтися і в місіях до астероїдів. Станція взагалі не потрібна як перевалочний пункт. Але якщо її буде побудовано, будь-яка місія, що відправляється за межі навколоземної орбіти, буде змушена спершу летіти до цієї станції. Просто щоб виправдати її існування. Звичайно, це додає ризиків і складнощів, а також змушує марнувати час.

Все дійшло вже до такого абсурду, що NASA говорить про плани повернути зразки марсіанського грунту не на Землю, а на LOP-G! Це не тільки значно збільшить складність і вартість місії з повернення зразків, а й просто підірве її цінність: адже замість тисяч висококваліфікованих вчених в обладнаних лабораторіях по всьому світі вивчати частинки грунту будуть декілька астронавтів, які не мають ані досвіду, ані інструментів, ані необхідного часу для проведення таких складних і важливих досліджень.

Вартість LOP-G знаходиться за межами нашого розуміння. Щоб відправити чотири перші модулі на місячну орбіту, знадобиться чотири запуски SLS, тобто 2,5 млрд щороку протягом 8 років. 20 млрд — лише на те, щоб доставити основні модулі будки до Місяця. Саме по собі будування модулів навряд чи буде набагато дешевше. Далі за планом станція сумарно буде використовуватися як мінімум один місяць на рік протягом невідомої кількості років. Якщо врахувати вартість пілотованих кораблів Orion, які NASA будує для далеких космічних місій, реалізація таких планів обійдеться в 4 млрд доларів щороку. Це фінансова воронка, яка довгі роки буде всмоктувати бюджет NASA.

Місячна орбітальна станція-порт — це не внесок в актив. Це марнування грошей.

Так буде виглядати пуск SLS. Випробувальний запуск очікується в 2019 році. Credit: NASA

За частку вартості LOP-G NASA могла б створити і запустити десятки космічних телескопів або планетарних роверів (вартість місії Curiosity, наприклад, оцінюється в 1 млрд доларів. — Прим. ред.). Коли NASA витрачає кошти на такі заходи, людство отримує дуже важливі наукові дані — і це і є метою таких місій. В той же час LOP-G — не цільова програма. Це програма для постачальників. Іншими словами, це не пропозиція витратити гроші на будівництво чогось, а пропозиція побудувати щось, щоб витратити гроші. Ніхто у здоровому глузді не буде так розпоряджатися фінансами: ані в космічних програмах, ані в бізнесі, ані де-небудь ще.

Якщо NASA, як стверджує адміністрація Трампа, дійсно збирається відправити станцію на Місяць, потрібен інший підхід. Для початку на поверхню Місяця треба спустити пілотований посадковий апарат, який NASA, на відміну від орбітальної станції, чомусь не будує. Але якби направити частину виділених коштів на розробку посадкового модуля, затію з LOP-G ще можна було б виправдати.

Але є і кращий спосіб використання грошей. Замість програми створення посадкового модуля NASA могла б збирати заявки на надання таких послуг, як доставка корисних вантажів і астронавтів на Місяць, забезпечення там життєдіяльності людей, видобуток енергії, повернення місій з Місяця на Землю. А потім по найбільш вигідним пропозиціям можна підписувати контракти.

Дуже приблизна вартість запуску важких і надважких ракет у найближчі роки. Credit: NSF

Єфективність цього підходу вже доведено: колишній адміністратор NASA Майк Гриффін організував програму COTS (Commercial Off the Self) з доставки вантажу на Міжнародну космічну станцію на комерційних кораблях. Це призвело до швидкої появи зв’язки Falcon / Dragon від SpaceX, і розробка цього проекту сумарно обійшлася в крихітну частку від вартості створення SLS / Orion. Нагадаю, що SLS / Orion досі жодного разу не літала.

Якщо NASA використає підхід COTS у проекті щодо надання послуг зі створення та запуску місячної бази, вона отримає результат за значно менший час і в багато разів дешевше. На іншій чаші терезів знаходиться LOP-G, будування якої займе близько десяти років і потребуватиме величезних вкладень. До того ж налагоджена співпраця з приватними компаніями допомогла б зробити ще один крок вперед і наблизити нас до пілотованого польоту на Марс: думаю, реалізувати цей проект за відпрацьованою програмою можливо не більше ніж за десятиліття.

Американці мріють про космічну програму, яка відкриє нові рубежі в нових світах. І NASA здатна зробити такі мрії реальністю. Але для цього потрібно орієнтувати космічні проекти не на інтереси постачальників, а на цілі майбутнього.

І скасування проекту Місячної орбітальної будки може стати найкращим першим кроком.

Текст перекладено у сервісі Паляниця користувачем emly. Адміністрація проекту дуже вдячна користувачеві за такий вагомий внесок у роботу.

© 2019 Alpha Centauri Українською. All rights reserved.

Theme by Anders Norén.