Примітка: цей текст є перекладом колонки нашого чудового друга, професора Роберта Зубріна, яка була написана для National Review. Варто відзначити, що в оригіналі Місячну орбітальну станцію-порт (LOP-G) автор називає Lunar orbital tollbooth. В англійській мові слово Tollbooth означає спеціальні будки, які встановлюються на платних автобанах для оплати проїзду.

Tollbooth on the New Jersey Turnpike

Таким чином, Зубрін проводить аналогію між орбітальною станцією і такою от спорудою для сплати грошей. Оскільки в українській мові не існує відповідного сталого терміну, в тексті я також буду використовувати це слово — “будка”, вкладаючи в нього такий само сенс, як і Зубрін. У назві ж, щоб передати суть, я дозволив собі використати відоме багатьом з нас “За проїзд передаємо”. Сподіваюсь, це не зіпсує враження від матеріалу.

Адміністрація Трампа зараз щосили працює над проектом Місячної орбітальної станції-порту (МОСП, або LOP-G англійською) — програмою пілотованих польотів NASA на найближче десятиліття. Крім незручної абревіатури, повна назва станції також неправильна. Вона має називатися Місячною орбітальною будкою.

Щоб зрозуміти, чому МОСП дійсно є будкою, давайте наведемо зрозумілий економічний приклад. Припустимо, вам запропонували орендувати хороший офіс в Саскатуні. З офісу відкривається чудовид вид на Місяць. Тут є відмінний інтернет, ви можете листуватися з ким завгодно і в своє задоволення серфити в мережі. Поки що звучить непогано, так? Але є і пастка: орендувати офіс можна не менше ніж на 30 років, щомісяця за нього доведеться платити 100 тисяч доларів, щороку потрібно жити в офісі не менше місяця… І ще одне: якщо ви захочете відвідати будь-яку точку нашої планети, за умовами ви повинні будете прокласти маршрут через Саскатун.

По суті, саме це пропонується американським платникам податків. Тільки угода з LOP-G ще гірше, тому що, окрім необхідності обов’язково здавати станцію в оренду і користуватися нею самостійно, вони заплатять і за її будівництво.

Роберт зубрін

Проект LOP-G. Credit: NASASpaceflight

Давайте ще простіше: існування LOP-G не має сенсу. Для подорожі на Місяць орбітальна станція не потрібна. Для польоту на Марс вона не потрібна також. Без неї можна обійтися і в місіях до астероїдів. Станція взагалі не потрібна як перевалочний пункт. Але якщо її буде побудовано, будь-яка місія, що відправляється за межі навколоземної орбіти, буде змушена спершу летіти до цієї станції. Просто щоб виправдати її існування. Звичайно, це додає ризиків і складнощів, а також змушує марнувати час.

Все дійшло вже до такого абсурду, що NASA говорить про плани повернути зразки марсіанського грунту не на Землю, а на LOP-G! Це не тільки значно збільшить складність і вартість місії з повернення зразків, а й просто підірве її цінність: адже замість тисяч висококваліфікованих вчених в обладнаних лабораторіях по всьому світі вивчати частинки грунту будуть декілька астронавтів, які не мають ані досвіду, ані інструментів, ані необхідного часу для проведення таких складних і важливих досліджень.

Вартість LOP-G знаходиться за межами нашого розуміння. Щоб відправити чотири перші модулі на місячну орбіту, знадобиться чотири запуски SLS, тобто 2,5 млрд щороку протягом 8 років. 20 млрд — лише на те, щоб доставити основні модулі будки до Місяця. Саме по собі будування модулів навряд чи буде набагато дешевше. Далі за планом станція сумарно буде використовуватися як мінімум один місяць на рік протягом невідомої кількості років. Якщо врахувати вартість пілотованих кораблів Orion, які NASA будує для далеких космічних місій, реалізація таких планів обійдеться в 4 млрд доларів щороку. Це фінансова воронка, яка довгі роки буде всмоктувати бюджет NASA.

Місячна орбітальна станція-порт — це не внесок в актив. Це марнування грошей.

Так буде виглядати пуск SLS. Випробувальний запуск очікується в 2019 році. Credit: NASA

За частку вартості LOP-G NASA могла б створити і запустити десятки космічних телескопів або планетарних роверів (вартість місії Curiosity, наприклад, оцінюється в 1 млрд доларів. — Прим. ред.). Коли NASA витрачає кошти на такі заходи, людство отримує дуже важливі наукові дані — і це і є метою таких місій. В той же час LOP-G — не цільова програма. Це програма для постачальників. Іншими словами, це не пропозиція витратити гроші на будівництво чогось, а пропозиція побудувати щось, щоб витратити гроші. Ніхто у здоровому глузді не буде так розпоряджатися фінансами: ані в космічних програмах, ані в бізнесі, ані де-небудь ще.

Якщо NASA, як стверджує адміністрація Трампа, дійсно збирається відправити станцію на Місяць, потрібен інший підхід. Для початку на поверхню Місяця треба спустити пілотований посадковий апарат, який NASA, на відміну від орбітальної станції, чомусь не будує. Але якби направити частину виділених коштів на розробку посадкового модуля, затію з LOP-G ще можна було б виправдати.

Але є і кращий спосіб використання грошей. Замість програми створення посадкового модуля NASA могла б збирати заявки на надання таких послуг, як доставка корисних вантажів і астронавтів на Місяць, забезпечення там життєдіяльності людей, видобуток енергії, повернення місій з Місяця на Землю. А потім по найбільш вигідним пропозиціям можна підписувати контракти.

Дуже приблизна вартість запуску важких і надважких ракет у найближчі роки. Credit: NSF

Єфективність цього підходу вже доведено: колишній адміністратор NASA Майк Гриффін організував програму COTS (Commercial Off the Self) з доставки вантажу на Міжнародну космічну станцію на комерційних кораблях. Це призвело до швидкої появи зв’язки Falcon / Dragon від SpaceX, і розробка цього проекту сумарно обійшлася в крихітну частку від вартості створення SLS / Orion. Нагадаю, що SLS / Orion досі жодного разу не літала.

Якщо NASA використає підхід COTS у проекті щодо надання послуг зі створення та запуску місячної бази, вона отримає результат за значно менший час і в багато разів дешевше. На іншій чаші терезів знаходиться LOP-G, будування якої займе близько десяти років і потребуватиме величезних вкладень. До того ж налагоджена співпраця з приватними компаніями допомогла б зробити ще один крок вперед і наблизити нас до пілотованого польоту на Марс: думаю, реалізувати цей проект за відпрацьованою програмою можливо не більше ніж за десятиліття.

Американці мріють про космічну програму, яка відкриє нові рубежі в нових світах. І NASA здатна зробити такі мрії реальністю. Але для цього потрібно орієнтувати космічні проекти не на інтереси постачальників, а на цілі майбутнього.

І скасування проекту Місячної орбітальної будки може стати найкращим першим кроком.

Текст перекладено у сервісі Паляниця користувачем emly. Адміністрація проекту дуже вдячна користувачеві за такий вагомий внесок у роботу.

Поділитися: